词典鸣聒
鸣聒
词语解释
鸣聒[ míng guō ]
⒈ 喧闹；吵闹。
引证解释
⒈ 喧闹；吵闹。
引清 蒲松龄 《聊斋志异·织成》：“少间，鼓吹鸣聒。生微醒，闻兰麝充盈，睨之，见满船皆佳丽。”
相关词语
- hú míng gōu huǒ狐鸣篝火
- míng gù鸣顾
- yuè jiǎ míng jūn越甲鸣君
- jī míng jiè dàn鸡鸣戒旦
- míng chún鸣鹑
- míng fèng tiáo鸣凤条
- míng qín lèi鸣禽类
- míng hóu鸣鍭
- míng lín鸣林
- lù míng kè鹿鸣客
- jiāo míng交鸣
- míng dāng鸣珰
- míng shāo鸣梢
- míng gǔ chuī jiǎo鸣鼓吹角
- jī míng hú鸡鸣壶
- míng qìng鸣磬
- míng kòng鸣控
- fēng bù míng tiáo风不鸣条
- luán míng fèng zòu鸾鸣凤奏
- míng zàn鸣赞
- hú míng gōu zhōng狐鸣篝中
- míng yù yè lǚ鸣玉曳履
- míng zhōng gé鸣钟阁
- míng shì鸣世
- míng dòng鸣动
- jī míng gǒu gēng鸡鸣馌耕
- míng jī鸣机
- míng zhōng shí dǐng鸣钟食鼎
- hè míng shān鹤鸣山
- ěr míng mù xuàn耳鸣目眩