词典时范
时范
词语解释
时范[ shí fàn ]
⒈ 当时的楷模。
引证解释
⒈ 当时的楷模。
引唐 李商隐 《赠送前刘五经映三十四韵》：“凝邈为时范，虚空作士常。”
相关词语
- wéi shí jué sú违时绝俗
- shí tún时屯
- shēn bù yù shí身不遇时
- shí èr shí màn十二时慢
- sì shí wǔ四时舞
- hè hè shí míng赫赫时名
- chí fàn驰范
- jìng shòu rén shí敬授人时
- shèng jí yī shí盛极一时
- bù shī shí jī不失时机
- shí shū fēng yì时殊风异
- dài shì chéng shí待势乘时
- fàn mín范民
- qiān suì yī shí千岁一时
- shí zú时卒
- dié shí xiǎng迭时饷
- jīng shí惊时
- shí yì shì shū时异事殊
- tōng shí dá wù通时达务
- shí yí shì gǎi时移世改
- shēng bù yù shí生不遇时
- shí biàn shì shǒu时变是守
- sān guó shí dài三国时代
- shí wàng suǒ guī时望所归
- gé fàn格范
- bì jì cáng shí避迹藏时
- bō shí播时
- āi shí哀时
- miào jué shí rén妙絶时人
- shí tīng时听