词典时友
时友
词语解释
时友[ shí yǒu ]
⒈ 当时的好友。
引证解释
⒈ 当时的好友。
引唐 储光羲 《苏十三瞻登玉泉寺峰入寺中见赠作》诗：“逖听多时友，招邀及浮贱。”
相关词语
- wéi shí jué sú违时绝俗
- qiú qí yǒu shēng求其友声
- shí tún时屯
- shēn bù yù shí身不遇时
- shí èr shí màn十二时慢
- sì shí wǔ四时舞
- hè hè shí míng赫赫时名
- jìng shòu rén shí敬授人时
- shèng jí yī shí盛极一时
- běi chuāng zhī yǒu北窗之友
- bù shī shí jī不失时机
- shí shū fēng yì时殊风异
- dài shì chéng shí待势乘时
- lùn yǒu论友
- qiān suì yī shí千岁一时
- shēng yǒu生友
- zhú mǎ zhī yǒu竹马之友
- shí zú时卒
- dié shí xiǎng迭时饷
- jīng shí惊时
- shí yì shì shū时异事殊
- tōng shí dá wù通时达务
- lán yǒu guā qī兰友瓜戚
- shí yí shì gǎi时移世改
- shēng bù yù shí生不遇时
- shí biàn shì shǒu时变是守
- sān guó shí dài三国时代
- shí wàng suǒ guī时望所归
- bì jì cáng shí避迹藏时
- bō shí播时