词典停鞭
停鞭
词语解释
停鞭[ tíng biān ]
⒈ 谓驻足。
引证解释
⒈ 谓驻足。
引唐 高适 《别孙訢》诗：“屈指论前事，停鞭惜旧游。”
章炳麟 《狱中闻湘人某被捕有感》诗：“藉君好颈子，来者一停鞭。”
相关词语
- jiē sī biān接丝鞭
- shàng tíng xíng shǒu上停行首
- biān bù jí fù鞭不及腹
- tíng jū停居
- líng biān灵鞭
- yuān tíng shān lì渊停山立
- tíng wù停务
- tíng téng停虅
- yuè mǎ yáng biān跃马扬鞭
- tíng chuán cháng mǎn停传常满
- tíng shǔ停属
- biān miàn鞭面
- tíng dú停毒
- pǐ bàn tíng fēn疋半停分
- tíng yǐn停饮
- tíng qì qǔ qī停妻娶妻
- sì tíng bā dāng四停八当
- shú dá biān熟靼鞭
- jī tíng稽停
- lóng biān笼鞭
- tíng yīn bù jiě停阴不解
- tíng xiǎn停显
- tíng wěn停稳
- zuì chuí biān醉垂鞭
- biān shēng鞭声
- pán tíng盘停
- biān cháng jià yuǎn鞭长驾远
- bù xū biān不须鞭
- shēn tíng申停
- tíng tóng cōng cuì停僮葱翠